Сторінка основ сільськогосподарської радіоекології

 

Сільськогосподарська радіоекологія - це наука, предметом якої є вивчення закономірностей міграції радіонуклідів по біологічним ланкам та вплив іонізуючих випромінювань на сільськогосподарські рослини та тварин. Прикладне призначення цієї науки – розробляти заходи, що обмежують залучення радіонуклідів у біологічний кругооберт, зниження вмісту радіоактивних речовин в рослинах та тваринах і як слідство в продукції рослинництва та тваринництва. Взагалі це обгрунтуваня  системи ведення і функціювання агропромислового виробництва на територіях з підвищеним вмістом радіоактивних речовин.

 

Важливе значення досліджень в сфері сільськогосподарської радіоекології стало особливо нагальним з початком активного освоєння атомної енергії в різних галузях народного господарства. Опромінення людини від радіонуклідів техногенного походження в загальному вигляді складається з:

·         зовнішнього опромінення від радіонуклідів які випали на земну поверхню чи рослинний покров;

·         інгаляції радіонуклідів, які знаходяться в зоні дихання людини;

·         опромінення від радіонуклідів які надходять в організм людини з продуктами харчування та питною водою – внутрішнє опромінення.

 

Внтрішнє опромінення в більшості ситуацій відіграє головну роль в формуванні дозового навантаження на людину. Тому харчовий шлях надходження радіонуклідів до організму людини і визначив виключну увагу до проблем сільськогосподарської радіоекології.

 

Зовнішнє опромінення це та складова загальної дози на яку фактично впливати, з метою її зменшення дуже складно (дезактивація територій, асфальтування доріг і тротуарів, центральне водопостачання, газифікація населених пунктів і т.і.). В той же час розроблені та науково обґрунтовані контрзаходи, спрямовані на обмеження надходження радіонуклідів з продуктами харчування до організму людини є найважливішими в комплексі заходів по забезпеченню радіаційної безпеки.

 

В історії розвитку сільськогосподарської радіоекології можна виділити декілька етапів. В довоєнні роки головну увагу було приділено особливостям накопичення рослинами важких природних радіонуклідів - 238U, 226Ra, 232Th та інш. Цей інтерес, головним чином, пов’язувався  з розробкою біогеохімічного методу пошуку урану, а також з академічним вивченням закономірностей поглинання важких елементів рослинами. В цей же час були виконані перші дослідження дії підвищеного природного радіаційного фону на популяції рослин.

 

Другий етап розвитку сільськогосподарської радіоекології пов’язаний з проведенням в 50-х – 60-х роках ядерних випробувань в атмосфері, які супроводжувались випадінням на земну поверхню великої кількості штучних радіонуклідів, які були включені до біологічного круговороту з участю рослин, тварин і людини. Саме в цей час і відбулося оформлення сільськогосподарської радіоекології в рамках її сучасної структури як самостійної наукової дисципліни.  

 

В ці роки внаслідок глобального моніторингу природного середовища, забрудненого радіоактивними випадіннями після ядерних випробувань, були вивчені закономірності міграції в ґрунтово-рослинному комплексі таких представників продуктів поділу, як 137Cs і 90Sr (основні тривало живучі штучні радіонукліди у складі суміші осколків поділу), особливості накопичення рослинами великої кількості радіоактивних продуктів поділу, радіонуклідів з наведеною активністю та деяких трансуранових радіонуклідів. Були визначені параметри метаболізму цих радіонуклідів в організмі сільськогосподарських тварин, а також зроблена оцінка параметрів накопичення штучних радіонуклідів в продукції рослинництва і тваринництва. Ці результати  стали основою для визначення дозових навантажень на населення та об’єктивного аналізу наслідків забруднення біосфери радіоактивними випадіннями після ядерних випробувань.

 

Нарешті, останній етап розвитку сільськогосподарської радіоекології відноситься до кінця 60-х – початку 70-х років. Це період інтенсивного росту ядерної енергетики  і використання радіаційних технологій в різних галузях народного господарства. В ці роки стало зрозуміло, що ядерна енергетика в найближчі десятиріччя буде одним з головних джерел задоволення безперервно зростаючих енергетичних потреб людини – з одного боку, і що загальний прогрес в розвитку ядерної енергетики залежить від вирішення екологічних проблем охорони природного середовища від радіаційного впливу, пов’язаного з повним ядерним паливним циклом (ЯПЦ), - з іншого боку. Це пов’язано з тим, що на усіх етапах ЯПЦ, починаючи з добування уранової сировини і закінчуючи переробкою відпрацьованого палива та захороненням високоактивних відходів, відбувається вивільнення штучних радіонуклідів в навколишнє середовище, і в тому числі в сільськогосподарську сферу, а також прискорення темпів міграції важких природних радіонуклідів, в тому числі і в сільськогосподарських ланцюгах круговороту. Таким чином, вирішення проблеми екологічної безпеки функціонування атомних електростанцій, і взагалі всіх підприємств ЯПЦ, тісно пов’язано з аналізом радіаційної ситуації, яка складається в агропромисловій сфері на територіях прилеглих до підприємств ЯПЦ, а в аварійних випадках – і з прийняттям заходів щодо обмеження надходження радіонуклідів в сільськогосподарську продукцію. Це пов’язано з тим, що наявність радіонуклідів в харчових продуктах є в більшості радіологічних ситуацій головним додатковим джерелом опромінення людини.

 

Особливу актуальність проблеми сільськогосподарської радіоекології набувають у випадку аварійних ситуацій, коли мають місце викиди радіоактивних речовин в атмосферу. Так було: під час аварії на Північному Уралі в 1957 році коли вибухнула ємність з радіоактивними відходами; при радіаційній аварії в Уіндскейлі (Великобританія) в 1957 році; при аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році. В таких випадках заходи в сільському господарстві, які спрямовані на обмеження надходження радіонуклідів в організм людини, є мабуть найголовнішими в комплексі заходів по забезпеченню радіаційної безпеки. Це віддзеркалює найважливішу роль продукції агропромислового виробництва, забрудненої радіонуклідами, в формуванні сумарної дози опромінення населення.